Том 17 № 1

Постійне посилання зібрання

Переглянути

Нові надходження

Зараз показуємо 1 - 5 з 6
  • Документ
    БІОЛОГІЧНА ОЦІНКА КОМБІКОРМІВ-КОНЦЕНТРАТІВ ДЛЯ ТРЕНОВАНИХ І СПОРТИВНИХ КОНЕЙ
    (2017) Б. В. ЄГОРОВ, О. Г. ЦЮНДИК

    Конярство – це перспективна галузь тваринництва, яка займається розведенням і використанням коней в різних напрямках. Розвиток конярства передбачає пошук шляхів правильної годівлі, яка заснована на знанні анатомічних і фізіологічних особливостей коней. Для цього необхідно  високоякісні комбікорми, вивчати вплив різних інгредієнтів, розробляти нові рецепти, які адаптовані під потреби різних видів коней. Так як головною умовою підвищення ефективності кормовиробництва є наявність сучасної кормової бази, яка дасть змогу розширити асортимент готової продукції. Удосконалити рецепти комбікормів для коней можна за рахунок введення нетрадиційних видів сировини та зменшення рівня використання зернової сировини, що сприятиме зниженню собівартості продукції. Розглянуто питання, щодо використання побічних продуктів консервної промисловості при виробництві комбікормів. Проведено хімічний склад та поживність свіжих яблучних вичавок, який свідчить про збагачення раціонів безазотистими екстрактивними речовинами, пектиновими речовинами, поліфенолами, а також незамінними амінокислотами, вітамінами і мінеральними елементами. У зв’язку з вищесказаним запропонована технологія виробництва екструдованої кормової добавки на основі подрібненого зерна ячменю і свіжих яблучних вичавок з подальшим її використанням у складі комбікормів-концентратів для коней, а також розглянуто хімічний склад екструдованої кормової добавки.

  • Документ
    ФЕРМЕНТНИЙ ПРЕПАРАТ “КЛЕРІЗИМ ГРАНУЛЬОВАНИЙ” В ГОДІВЛІ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ КУРЕЙ-НЕСУЧОК
    (2017) О. Й. КАРУНСЬКИЙ

    В статті представлено огляд літературних даних про фермент лізоцим та його використання в годівлі тварин. Викладено методику досліду з вивчення використання ферменту лізоцим, що випускається у вигляді ферментного препарату під торговою назвою «Клерізим гранульований» в годівлі ремонтного молодняку курей-несучок. Дослід проводиться в господарстві ТОВ «Еко-ферма Зоря» Саратського району Одеської області. Об’єктом для дослідження було обрано ремонтний молодняк курей породи Адлерівська срібляста у віці 10 днів та сформовано 3 піддослідні групи: І контрольна, ІІ та ІІІ дослідні групи по 50 голів в кожній. Для досліду було використано ферментний препарат під торговою назвою «Клерізим гранульований» (CLERIZYM GRANULATE), який буде додаватися в 2 та 3 дослідні групи до повноцінного комбікорму з розрахунку 0,3 кг/т та 0,4 кг/т відповідно. Тривалість проведення досліду 140 днів. Метою досліду є визначення оптимальної дози введення ферментного препарату «Клерізим гранульований» до повнораціонного комбікорму, що дасть максимальне збільшення живої маси на ранніх етапах годівлі, збільшення приростів живої маси ремонтних курочок, підвищення збереженості поголів'я та зменшення витрат корму на вирощування В результаті використання в годівлі ферментного препарату “Клерізим гранульований”, стало відомо, що жив маса дослідних курочок ІІ-ої та ІІІ-ої груп впродовж всього досліду була вищою в середньому 2 і 3,8 % порівняно з контрольною. Також закономірна різниця простежується в показниках абсолютного, середньодобового та відносних приростів. Максимальною різницею в показниках абсолютного та середньодобового приростів живої маси дослідних курочок була у віці 60 днів, яка складала 4,11 і 7,86 % в порівнянні з контрольною групою. Було встановлено, що використання ферментного препарату «Клерізим гранульований» в годівлі ремонтного молодняку курей-несучок позитивно впливає на їх ріст, що характеризують абсолютні та середньодобові прирости ІІ–ої і ІІІ–ої дослідних груп. Максимальний результат показала ІІІ–я дослідна група, отже оптимальна норма введення ферментного препарату в раціон складає 0,4 кг на тону комбікорму.

  • Документ
    ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ ЛУЩЕННЯ ТА ВОДОТЕПЛОВОЇ ОБРОБКИ ЗЕРНА НА ВИХІД І КУЛІНАРНУ ОЦІНКУ ПЛЮЩЕНОЇ КРУПИ ІЗ ПШЕНИЦІ СПЕЛЬТИ
    (2017) В. В. ВОЗІЯН
    В результаті проведених досліджень встановлено, що вихід крупи плющеної найбільше залежав від тривалості лущення. Найбільший вихід плющеної крупи із пшениці спельти отримано за лущення зерна протягом 20 хв., який за 5хвилинного пропарювання змінювався від 96,8 % за відволожування впродовж 5 хв, 97,1 – за 10-хвилиного і 97,3 % – за 15хвилинного відволожування. Пропарювання зерна впродовж 10 хв забезпечувало подібний вихід готового продукту. Проте 15-хвилинне відволожування зменшувало на 2–3 % вихід плющеної крупи (95,1–95,4 %). Збільшення індексу лущення істотно змінювало вихід плющеної крупи із пшениці спельти. Так, за 5-хвилинного пропарювання та відволожування вихід крупи зменшувався з 97,9 до 92,3 % за індексу лущення 15,6 %. Проте за індексу лущення 9–15 % зростала роль пропарювання цілої крупи. За 11-відсоткового лущення вихід крупи за тривалості пропарювання 5 хв становив 92,2–93,3 % залежно від тривалості відволожування. За 10-хвилинногопропарювання цей показник становив 94,4–95,5, а за 15-хвилинного пропарювання – 94,8–95,4 %. Залежно від тривалості пропарювання. Подібну закономірність отриманого за вищого індексу лущення. Каша із зерна пшениці спельти характеризувалась високою кулінарною оцінкою. За індексу лущення зерна 2,8–3,9 % цей показник становив 6,6 балів. Збільшення індексу лущення зерна до 4,7 % підвищувало кулінарну оцінку до 7,4 балів. 7,8 балів мала каша за індексу лущення зерна 7,2–9,1 %. Найвищу кулінарну оцінку 8,6 та 9 балів мала каша з індексом лущення 10,9–12,5 та 13,7–15,6 % відповідно. На основі аналізу отриманих даних можна зробити висновок, що для зерна пшениці спельти рекомендовано під час виробництва крупи плющеної проводити пропарювання і відволожування впродовж п’яти хвилин та лущити протягом 120–140 с, що дорівнює індексу лущення 10,9–12,5 % та має високу кулінарну оцінку – 8,6 балів
  • Документ
    СПЕЛЬТА – ПРИШЛО ЕЕ ВРЕМЯ
    (2017) Л. В. Фадеев
  • Документ
    ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛБИ ЯК ПЕРСПЕКТИВНОЇ ЗЕРНОВОЇ КУЛЬТУРИ ТА ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЇЇ ПІСЛЯ ЗБИРАЛЬНОГО ОБРОБЛЕННЯ
    (2017) С. В. ВАСИЛЬЄВ
    У статті здійснено огляд наукових праць, спрямованих на вивчення біологічних, фізико-технологічних і хімікотехнологічних властивостей зерна полби та визначення можливостей застосування продуктів його перероблення як сировини в харчовому виробництві. Показано, що сучасні сорти полби, зокрема й української селекції, створені з використанням генетичного потенціалу видів-співродичів, відзначаються, порівняно зі звичайною пшеницею, підвищеним вмістом білка, харчових волокон, незамінних мікроелементів (заліза, цинку, магнію), вітамінів групи В, вищою біологічною повноцінністю за амінокислотним складом, що суттєво збільшує поживну цінність страв і виробів із зерна цього злаку та дає змогу значно розширити асортимент продукції оздоровчого призначення. Розглянуто чинники, які актуалізують перспективність використання зерна полби як сировини у борошномельнокруп’яній, хлібопекарській і кондитерській галузях харчової промисловості, а також окреслено основні науково-практичні проблеми, що виникають на стадії його післязбирального оброблення й потребують ретельного вивчення та розв’язання. Сформульовано й обґрунтовано вихідні методологічні положення, які буде покладено в основу власних наукових досліджень у цьому напрямі. Акцентовано увагу на результатах проведених науковцями досліджень, які підтверджують доцільність і перспективність використання полб’яного борошна в рецептурах приготування хлібобулочних і кондитерських виробів. Запропоновані технології передбачають використання його як поліпшувача, а також для виробництва з нього харчових продуктів у чистому вигляді. За одностайним визнанням авторів праць, полба є безцінною круп’яною культурою, з якої в багатьох країнах готують страви високої смакової та поживної якості.  На підставі аналізу численних напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених зроблено також висновок про особливу цінність полб’яної пшениці за біологічними властивостями, зокрема скоростиглістю, невибагливістю до ґрунтовокліматичних умов вирощування, підвищеною стійкістю до шкідників та хвороб, що свідчить про актуальність відродження цієї зернової культури та збільшення її посівних площ в Україні в сучасних умовах.